У сім'ї з'явився вітчим?

Ще кілька десятків років тому розлучення було вкрай рідкісним явищем. Однак на сьогоднішній день розлучення є абсолютно нормальним явищем, і жінки дуже часто виховують дітей самостійно. Однак життя після розлучення не закінчується, і нерідко жінка виходить заміж повторно. Вітчим в сім`ї не рідкість в наші дні, і здивувати кого - або цим вже дуже складно.

Однак само собою зрозуміло, що поява сторонньої дорослої людини в сім`ї, в якій є діти, не може пройти непоміченим. Звичайно ж, є сім`ї, в яких подібні зміни в сім`ї протікають практично безболісно, як кажуть, «без сучка, без задирки». Однак так щастить далеко не всім сім`ям, а якщо бути вже зовсім точними - всього одиницям.

У більшості ж своєму сім`ї, в яких з`являється вітчим, неминуче стикаються з досить великою кількістю найрізноманітніших проблем і конфліктів, починаючи від самих незначних, і закінчуючи досить серйозними. І, як правило, конфлікти в першу чергу виникають між вітчимом та дітьми. А там вже і до конфлікту чоловіка з жінкою рукою подати.

Чи можна запобігти ці конфлікти? Незважаючи на те, що єдиного і універсального рецепта, ідеально відповідного для будь-якої сім`ї, просто напросто не існує. Проте досвідчені сімейні психологи все ж дають кілька загальних порад, які допоможуть згладити цей непростий для сім`ї адаптаційний період, звівши конфлікти до можливого мінімуму.

У цій статті піде мова про те, яким чином якомога швидше усунути всі можливі конфлікти між вітчимом і дитиною, а також допомогти їм налагодити дружні відносини і довіру між дитиною і новим членом сім`ї - вітчимом. Адже це насправді реально, хоча доведеться постаратися і докласти певних зусиль. Не варто сподіватися на те, що ситуація вирішиться сама собою, і вже тим більше вимагати від дитини, що б він зробив перші кроки до примирення.

Саме дорослим людям доведеться взяти на себе всю відповідальність за події в сім`ї, адже у них і життєвого досвіду. І мудрості набагато більше, ніж у дитини. І, крім того, у жодному разі не варто забувати про те, що саме їм потрібні ці зміни в житті, а вже ніяк не дитині. Відповідно, і вам карти в руки - дитина не зобов`язаний підлаштовуватися під вас.

Папа або дядько?

Перше ж питання. Який необхідно прояснити із самого початку - це те, як повинен поводитися дитина до нового члена сім`ї. Найчастіше жінка, керуючись бажанням якомога швидше привчити дитину до свого нового чоловіка, змушує називати його татом. У деяких випадках дитина беззаперечно підкоряється матері і починає називати вітчима татом практично з першого дня.

Як правило, подібний розвиток подій типово для двох випадків. Або в тому випадку, коли дитина ще занадто маленький, і слово мами для нього поки ще непорушна істина, тата він пам`ятає погано, та й моральними аспектами і душевними стражданнями в силу віку стурбований вельми мало, або в тому випадку, якщо дитина настільки боїться своєї матері, що заперечувати їй не вирішується.

І якщо в першому випадку, як правило, проблем особливих у відносини вітчима і дитини не виникає, зрозуміло, за тієї умови, що вітчим є дорослим і розумним людиною, здатним прийняти і полюбити дитину коханої жінки, у другому випадку справа йде набагато гірше.

І це зовсім не дивно - називати - то татом чужої людини буде, але от щиро полюбити його дитині відразу ж навряд чи вдасться. Так, він не буде вступати у відкриті конфлікти з матір`ю і вітчимом, але ось те, що творитиметься в його душі, залишиться таємницею за сімома печатками.

Більше того - можливо, в тому випадку, якби дитини не примушували називати вітчима батьком, таких би проблем і не виникло, так як дитина з часом зміг би зрозуміти і прийняти нового члена сім`ї, а дуже можливо, і щиро полюбити його. Але ось це примус до називання вітчима татом нерідко викликає найсильніші протиріччя і почуття протесту у дитини.

Саме тому сімейні психологи, ґрунтуючись на досить великому досвіді і результатах спостереження за подібними сім`ями, в яких з`явився новий чоловік, мають свою чітко визначену точку зору на цю проблему. Ні в якому разі не примушуйте дитину до чого б то не було, а вже тим більше до того, щоб дитина визнав свого тата поганим.

А адже саме до цього ви його і закликаєте, змушуючи назвати татом зовсім сторонньої поки ще для нього людини. Для дитини це є найсильнішим психологічним потрясінням, сила якого така, що далеко не кожен дорослий зможе самостійно впоратися з нею. А що вже говорити про маленьку дитину? Повірте - якщо дитина полюбить вітчима і захоче цього, він і сам обов`язково рано чи пізно назве його татом. Однак, зрозуміло, це твердження справедливе лише стосовно до дошкільнятами - школярі та підлітки навряд чи підуть на це добровільно.

Набагато розумніше, щоб дитина звертався до свого вітчима по імені. З одного боку, так буде набагато легше для дитини, яка не буде відчувати себе зрадником по відношенню до рідного батька. Повірте, для дитини це поняття аж ніяк не порожній звук - для нього це справжня трагедія.

А з другої сторони - звернення на ім`я набагато простіше для самого вітчима. Адже йому зараз також доводиться дуже і дуже непросто - адже саме він приходить в чужу сім`ю. Нові звички, новий розпорядок, повністю новий уклад життя, дитина. Це для матері дитина є неодмінною і давно звичної природної складової її життя. А для чоловіка ваша дитина - абсолютно чужа людина, звички, бажання, манера поведінки якого абсолютно невідомі. І чоловікові, навіть самому чуйному і дбайливому, потрібен деякий час для того, щоб дізнатися дитини.

А вже в тому випадку, якщо дитина відкидає вітчима і всіляко протестує проти його появи в їх з мамою життя, чоловікові взагалі доводиться дуже важко. Поставте себе на його місце - ви потрапили в абсолютно незнайому обстановку, намагаєтеся освоїтися, бути хорошим. А всі ваші зусилля категорично відкидаються, більш того. Вас постійно намагаються у чому - то звинуватити.

А якщо у чоловіка ще й своїх дітей немає, то для нього ваша дитина і зовсім здається таким собі інопланетним створенням. І йому набагато складніше стати батьком для вашої дитини. Зрозуміло, це ні в якому разі не означає, що чоловік не зможе прийняти і полюбить вашої дитини - якщо він вас по-справжньому любить, то зможе. Однак не чекайте, що він стане справжнім батьком. А ось другом, наставником і порадником бути цілком в змозі, і швидше за все, з часом так воно і буде.

Тому в тому випадку, якщо звернення на ім`я влаштовує обидві сторони - і дитини, і вітчима, мабуть, варто зупинитися саме на цьому варіанті. Як правило, чоловік в цих випадках не протестує. Але якщо ж він раптом почне наполягати на зверненні дитини «тато», обов`язково поговоріть з ним і поясніть, що це необхідно для поліпшення обох - і дитини, і його самого.

Попереджайте заздалегідь!

Дуже часто дорослі самі створюють вельми суттєві передумови до виникнення міжособистісних конфліктів між вітчимом і дитиною. І найперша помилка, яка часто зустрічається - це ефект несподіванки. Ні в якому разі не робіть дитині сюрприз, який може виявитися неприємним - не ставте дитини перед доконаним фактом.

Найчастіше жінка приховує свої відносини від дитини, особливо якщо той перебуває в складному підлітковому віці, помилково вважаючи, що так буде краще. Проте краще буде навряд чи. Адже чому правда від дитини ховається? Бо мама підозрює, що можливе виникнення різних конфліктів.

Але ви повинні зрозуміти, що уникнути конфліктів вам не вдасться в будь-якому випадку - рано чи пізно вам доведеться повідомити дитині, якщо, зрозуміло, ви плануєте узаконити свої стосунки і жити разом. Однак до всіх цих конфліктів додасться ще одна проблема - найсильніша образа на вас за те, що ви приховали від нього правду.

Тому постарайтеся п