Цистит хронічний: симптоми, лікування, профілактика

Цистит хронічний - це досить часто зустрічається захворювання. До речі кажучи, у жінок напад хвороби трапляється частіше. Медики пояснюють цей факт декількома факторами. По-перше, анатомічні особливості жінок - сечівник набагато коротше і ширше чоловічого, та й розташований ближче до анального отвору. А значить, ризик проникнення інфекції в сечовий міхур набагато вище. Крім того, дуже часто заради краси жінки нехтують теплими речами - штани на стегнах, короткі спідниці, тонкі колготки в морозний день стали звичною справою.

Причому цистит вражає переважно зовсім молодих жінок. Знову ж таки, на відміну від чоловіків, які якщо й хворіють на цистит, то, як правило, в літньому віці. Хоча, зрозуміло, бувають винятки з цього правила - ризик захворіти циститом є у будь-якої людини.

Що таке цистит?

Що ж таке цистит? Порожнину сечового міхура, як і більшості інших внутрішніх органів, вистелена слизовою оболонкою. І в тому випадку, якщо під впливом будь-якого фактора відбувається запалення цієї слизової оболонки, лікарі говорять про циститі. У тому ж випадку, якщо протягом року в людини трапляється два - три рецидиву даного захворювання, швидше за все, буде діагностувати хронічний цистит.

Причини, здатні викликати розвиток хронічного циститу, досить різні:

• Загальне переохолодження організму і переохолодження ніг особливо.
• Порушення нормального процесу сечовипускання - найчастіше у жінок.
• Порушення нормального функціонування системи кровообігу.
• Різного виду травми сечового міхура і сечовипускального каналу.
• Різного роду інфекції та патогенна мікрофлора - віруси, бактерії та інше.
• Дистрофія стінок сечового міхура, особливо в запущеній стадії.

Крім того, дуже часто поштовхом до розвитку хронічного циститу у жінок може стати активне статеве життя - особливо після тривалого утримання. Лікарі відзначають подібні випадки досить часто. Тому ставитися до даного фактору ризику потрібно дуже серйозно. Вкрай не рекомендується кардинально змінювати звичний плин статевого акту - як штучне його продовження, так і переривання.

Говорячи про причини розвитку гострого циститу, не можна не згадати про ще один дуже делікатному моменті. У тому випадку, якщо ви практикуєте анальний секс, необхідно дотримуватися особливої обережності. При даному виді статевого контакту ризик інфікування сечового міхура зростає у обох партнерів - як у чоловіків, так і у жінок. І у жінок цей ризик вище. Тому обов`язково використовуйте презерватив і не забувайте про необхідність дотримуватися особистої гігієни. Не варто давати хвороби ні найменшого шансу.

Пам`ятайте також і про те, що практично всі збудники захворювань, що передаються статевим шляхом, також здатні спровокувати розвиток циститу - спочатку гострого, а потім і хронічного. І знову у жінок ризик вище. Тому ставтеся до свого здоров`я з пильною увагою - будьте обережні, не допускайте випадкових статевих зв`язків, користуйтеся засобами індивідуального захисту. При перших же симптомах захворювання обов`язково зверніться за медичною допомогою до лікаря.

Крім того, у жінок дуже потужним поштовхом до розвитку хронічного циститу може стати придушення позивів до сечовипускання. Пояснюється це дуже просто - якщо регулярно стримувати позиви до сечовипускання, неминуче виникнуть різні дисфункції сечового міхура. М`язи сечового міхура починають працювати не синхронно, що досить негативно впливає на функціонування всієї сечовидільної системи, і зокрема, провокує розвиток хронічного циститу.

А в деяких випадках можливий розвиток хронічного циститу без будь-якої видимої на те причини. Чому так відбувається - лікарі відповісти важко, але факт залишається фактом: від ризику захворіти циститом не застрахований жоден чоловік. Тому й інформація про те, як боротися з цим захворюванням, вельми актуальна для всіх без винятку.

Ще одне питання, яке часто задають лікарям - це питання про те, яким чином відбувається зараження, в тому випадку, якщо цистит викликаний інфекцією? Існує кілька різних способів ураження сечового міхура:

• Висхідний метод інфікування

Даний спосіб зараження виникає найчастіше - при ньому інфекція потрапляє в сечовий міхур з уретри (сечівника). Найчастіше це явище має місце при різних інфекціях, що передаються статевим шляхом - по висхідному шляху вони потрапляють в сечовипускальний канал. Причому в тому випадку, якщо статевий акт не приносить жінці належного задоволення, розвиток циститу можливо навіть без будь-якої патогенної мікрофлори. Поштовхом до захворювання стають саме застійні явища в органах малого тазу, особливо в сечовому міхурі.

• Спадний метод інфікування

В даному випадку інфекція спускається в сечовий міхур з нирок. Подібне, як правило, відбувається в тому випадку, якщо людина хвора на пієлонефрит, особливо його гнійної формою. Причому при даному типі інфікування цистит протікає особливо важко і яскраво виражено, з високою температурою.

Крім того, інфікування сечового міхура може відбутися з лімфатичної системи. Це відбувається в тому випадку, якщо в будь-яких органах малого таза - наприклад, в яєчниках або передміхуровій залозі - протікають запальні процеси. Більш рідко, але все ж трапляються випадки, коли інфекція потрапляє в сечовий міхур через заражену кров. Це відбувається при таких захворюваннях, як пневмонія, грип та інші.

Методи діагностики захворювання

Для того щоб успішно впоратися з такою напастю, як цистит, потрібно своєчасно і правильно діагностувати захворювання, виявити, наскільки сильно виражені дисфункції сечового міхура, визначити, наскільки сильно вражена слизова оболонка. І, звичайно ж, дуже важливо встановити, що саме послужило причиною розвитку хронічного циститу. Як нескладно здогадатися, самостійно зробити це просто неможливо. Тому при прояві перших же симптомів циститу необхідно якомога швидше звернутися за допомогою до лікаря. Про симптоми ми розповімо трохи пізніше.

Сучасна медицина володіє самими різними способами діагностування циститу. Однак найефективнішими були, є і будуть звичайні лабораторні дослідження сечі, в тому числі бактеріологічні, які дозволяють з`ясувати вид збудника захворювання. Крім того, аналіз сечі дозволяє скласти уявлення про ступінь ураження сечового міхура та інтенсивності запального процесу.

Після цього, для уточнення діагнозу, лікар може призначити проведення таких видів досліджень, як цистографія і цистоскопія. Ці дослідження дозволяють уточнити вид захворювання, ступінь ураження слизової оболонки сечового міхура. Крім того, саме ці дослідження можуть точно встановити, чи немає в сечовому міхурі пухлин, каменів, свищів і виразок, а також інших сторонніх тіл. Крім того, саме цітоскопія може виявити деякі супутні захворювання, часто супроводжують хронічні цистити.

В особливо важких випадках може знадобитися біопсія сечового міхура. Вірніше, його слизової оболонки. Подібні дослідження призначаються найчастіше людям, що страждають хронічною формою перебігу циститу. Крім того, біопсію лікарі можуть призначати для того щоб виключити більш серйозні захворювання - наприклад, рак сечового міхура, якщо ознаки розпливчасті.

Симптоми циститу

Отже, як же можна зрозуміти, що людина зіткнувся саме з циститом? Як прав