Як підвищити самооцінку дитини?
Ви помічали, що деякі дітки мають просто дивовижною здатністю спілкуватися з усіма оточуючими - однолітками, підлітками, дорослими? Такі дітки щасливі і веселі, вони завжди знаходяться в хорошому настрої і притягують до себе увагу всіх без винятку оточуючих. А деякі - похмурі одинаки, з якими і поговорити-то нема про що. Це сумне видовище. Але це означає тільки одне - у такого похмурого чоловічка знижена самооцінка і в цьому винні виключно батьки. Адже сім`я - це основа майбутнього характеру й вдачі дитини. Саме мама з татом формують внутрішню оцінку малюка своєї поведінки, вмінню і навіть розуму.
Як розпізнати, що у дитини знижена самооцінка?
Ймовірність, що пониження самооцінки у дитини відбувається незалежно від впливу батьків, велика. Тобто, мама з татом, самі того не помічаючи, штучно призводять малюка до рішення: «Я не такий, як усі». Щоб виявити цю проблему, психологи радять, перш за все, поговорити з малюком.
Спочатку прислухайтеся до того, що дитина говорить сам про себе. Якщо в його наборі фраз для характеристики присутні «лінива», «жадібна», «недотепа», «негарна», «дурна», то пора бити тривогу. Такі дітки вважають, що просто не мають право на помилку - в іншому випадку, ними будуть незадоволені. Якщо малюк постійно запитує про правильність своїх дій (навіть банального умовно), то поцікавтеся - навіщо він це робить? Напевно, малюк насупився і відповість: «не знаю».
Кожен рух дитини невпевнене. Ви просто зверніть увагу на те, як малюк відгукується на ваше прохання, наприклад, помити чобітки. Він буде це робити повільно і вельми дивно: руки тремтять, багато метушливих рухів. Це теж ознака низької самооцінки дитини - таким чином, малюк намагається не допустити помилки у виконанні прохання.
Дуже часто такий стан заходить занадто далеко, і тоді з дитини із зниженою самооцінкою виростає невпевнений у собі невдаха. Такі люди:
- Завжди є об`єктом насмішок, усмішок і ізмивательств-
- Зазвичай самотні - ні друзів, ні подруг, ні просто хороших знайомих-
- Не приймають власних самостійних рішень і готові слідувати за кожним людиною-
- При накопиченні невдач, людина може зовсім снікнуть і «вдаритися в усі тяжкі» - алкоголізм, наркоманія, злодійство.
Страх, самотність і суцільні невдачі - це постійні супутники людей зі зниженою самооцінкою. Навряд чи хтось із батьків мріє бачити таким своєї дитини. Треба вживати заходів відразу ж, як тільки помічені перші ознаки виникнення таких проблем. І ні в якому разі ні в чому не дорікати дитини - від ваших закидів самооцінка вже точно не підвищується.
Що робити?
Перш за все, ставитеся до своєї дитини, як до особистості, сформованому людині. Якщо ви щось там собі придумуєте, то це не означає, що ваш малюк думає так само, як і ви. Яскравий приклад: Дитина каже: «Я піду гуляти». Що він має на увазі під цим, про що думає? Та все просто: «Я втомився і хочу просто провітрити мізки, трохи побігати з друзями і поспілкуватися от з тією дівчинкою з сусіднього під`їзду». А що думає мати - він ледар, не хоче мені допомагати і думає тільки про гульки! Звідси йдуть заборони, сльози, образи і скандали. Взаєморозуміння погіршується, і дитина відразу відчуває себе якимось рабом, якого просто не випускають погуляти.
Розмовляти зі своїм чадом треба тільки «на рівних», інакше він так і не стане самостійною особистістю. Самі переконаєтеся в цьому - спробуйте поводитися як з дорослим родичем. Відразу ж побачите відповідну реакцію - дитина почне усвідомлювати свою значимість, він буде більш відвертим і перестане сприймати поради батьків, як зайву опіку.
Постарайтеся хвалити його за все. Навіть якщо щось вийшло неправильно, ваш малюк заслуговує похвали тільки за те, що наважився зробити корисну справу. Обов`язково м`яко й акуратно покажіть дитині, як зробити все правильно - тільки саме ненав`язливо і не з претензіями. «Добро завжди перемагає зло» - це не казка, а реальність.
Шукайте підхід до своєї дитини. Всі діти різні - вони ж індивідуальності! Природно, те, що добре для виховання одного може зовсім не підійти для іншого. Можна спробувати різні варіанти, але найдієвіший - це діалог у формі «питання-відповідь». Причому, відповідь має дати саме дитина. А адже часто буває і такий діалог:
-Як ти міг розбити чашку?
-...
-Ти ж недотепа і очманівши - нічого нормально зробити не можеш!
Ви думаєте, саме це збирався сказати дитина? Навряд чи! А ви, вирішивши всі за нього, поставили його на місце - маленький, нічого не значущий член сім`ї. Це груба помилка багатьох батьків, потім мама з татом самі дивуються, коли чують такі розповіді з вуст дитини.
Обов`язково створіть малюкові його власний маленький світ. В ідеалі це має бути окрема кімната з низькими поличками, великим дзеркалом і особистими речами. Якщо це фізично неможливо здійснити, то хоча б відокремте куточок у кімнаті ширмою - нехай хоч мінімум особистого простору у нього все-таки буде. Це привчить його до самостійності: низькі полички дозволять вам залучати дитину до прибирання, дзеркало навчить його стежити за своїм зовнішнім виглядом. Такі дрібниці складають основу формування дисциплінованого і відповідального людини.
Постійно підкреслюйте дитині, що повністю йому довіряєте. Це дуже сильно підстьобує до звершення обдуманих вчинків. І, між іншим, діти, до яких відносяться з повагою і довірою набагато рідше перетворюються на алкоголіків, наркоманів і злочинців - їм просто незрозуміло, як можна підвести своїх рідних. Не треба постійно підказувати і контролювати його дії. Треба обов`язково розповісти про можливі негативні пристрастях і уточнити: «Ти доросла людина і повинен сам все розуміти. Ми тобі довіряємо »
До речі, підвищити самооцінку дитини теж можна таким методом - постарайтеся йому більше довіряти й самі не помітите, як малюк почне перетворюватися.
Як знайти підхід до своєї дитини?
Так, важко бути батьком. Таким, щоб і спокійний був, і врівноважений, і справедливий, і добрий, і мудрий. Ніхто й не обіцяв легких шляхів, вам належить виховати людину, і саме від мами з татом залежить все.
Перш за все, запам`ятайте - батьки є еталоном для дитини. Якщо мама сказала, що син недотепа - значить, так і є. Якщо донька раптом стала ледаркою, то задумайтеся, не називали ви її так? Діти, як губки, вбирають абсолютно всю інформацію, і не думайте, що після вчорашнього покарання в голові у чада нічого не відбувається. Зовсім навпаки! Він думає, переживає, сумнівається і приймає одне вірне (як здається йому) рішення: як мама каже, так і є.
Психологи часто радять батькам розмовляти з малюком в ласкательной формі. Зовсім необов`язково 15-річного підлітка називати зменшувально-ласкавим прізвиськом з дитинства, але от в маленькому віці це дуже корисно. Навіть у цих словах малюк буде відчувати добро, любов і увагу. Самі посудіть: Дмитро - Дімочка, Владислав - Владюша, Микола - Миколка. Вам же і самим приємно, коли близькі люди звертаються до вас зменшувальними іменами.
Ніколи не сваріть своєї дитини в присутності інших людей і дітей. Навіть якщо це бабусі чи дядька, сусіди чи племінники. Ні в якому разі не можна принижувати малюка! А повчання і покарання в присутності сторонніх - це справжнісіньке приниження. Ви просто не уявляєте, скільки людей згадує цей свій дитячий «ганьба» все життя.
Саме з цього моменту можуть початися проблеми з порозумінням. Ще один момент: якщо ви знайшли у підлітка щоденник з особистими записами, то ніколи і ні за яких обставин не згадуйте про це. Ви можете прочитати - адже там будуть потаємні думки вашого дитяти (хіба мало, що там відбувається в його житті), але цитувати рядки, лаяти його за щось або рекламувати цей твір перед батьком, бабусею або подругою ні в якому разі не можна.
Частіше гуляйте зі своєю дитиною і грайте з ним в ігри. Не варто замінювати спілкування комп`ютерними іграми - це не найкраще захоплення. А ось пограти в кубики, зробити аплікацію, змайструвати якусь саморобку буде дуже корисно! Зрештою, прикрасьте якусь картинку - це дуже потрібно і вам, і малюкові.
Будьте ласкаві до своєї дитини. Ніякі неприємності і проблеми не повинні відображатися на ставленні до нього - пам`ятайте, що якраз він зовсім тут не причому. Свої образи і злість вихлюпуйте на чому завгодно, тільки не на ньому. Краще пройдіться по вулиці, приведіть свої думки в порядок і заспокойтеся. Або попросіть дитину вийти з кімнати на кілька хвилин, скажіть, що у вас болить голова і хочете відпочити. Знайдіть будь-який варіант, але до спілкування зі своїм найріднішим людиною приступайте тільки в хорошому настрої.
Нічого страшного не буде, якщо ви вибачитеся перед дитиною за свою помилку. Адже і дорослі можуть поступати невірно. І якщо ви накричали незаслужено, просто «зірвалися», то чи не соромтесь цього. Просто поговоріть з ним і спробуйте пояснити ситуацію. Обов`язково попросіть вибачення - щиро, з обніманням і, можливо, навіть сльозами. Дитина все зрозуміє і простить, зате ви будете з ним близькі. Він буде відчувати, що не байдужий вам. А хіба не це найголовніше для наших дітей?
